ГРЕБНУ́ТИ, ну, неш, док., неперех. і перех. Однокр. до гребти 1, 2, 4. І не встиг учитель отямитись, як Мар'ян з усієї сили гребнув, і човен з розгону врізався в човник (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 523); Селянин у короткій свитці сіпнув за повід, кінь змахнув красивою головою, гребнув копитом (Михайло Чабанівський, Балкан. весна. 1960, 27); Рудий гребнув товстими набряклими пальцями кілька цигарок і одразу подобрішав (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 294).