в означеннях
Тлумачення, значення слова «гребти»:

ГРЕБТИ, бу, беш; мин. ч. гріб, гребла, ло; недок.

1. неперех. Упираючись об воду веслом або чим-небудь іншим, приводити в рух човен. Скинув І Данило] човна І на воду й поплив за нею [Наталею]; нема весла — гребе гострою шаблею (Марко Вовчок, I, 1955, 101); Двоє хлопців, яким прийшла черга гребти, кинулись у човен і зайняли місця на лаві (Олександр Копиленко, Сонячний ранок, 1951, 6);
//  Працюючи веслом або чим-небудь іншим, направляти човен куди-небудь. Він щосили гріб до берега (Олесь Донченко, VI, 1957, 71).

2. перех. і без додатка, неперех. Розгрібати, розривати що-небудь. Гребе квочка на сміттячку, Курчаток скликає (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 170); Кріт спочатку дробить землю зубами, ніби свердлить її, і гребе своїми сильними передніми лапами (Олександр Копиленко, Як вони.., 1961, 32); Хома гріб руками землю і, обламуючи нігті, шепотів: — Пронеси! (Олесь Гончар, III, 1959, 47).

3. перех. і без додатка. Збирати що-небудь у купу граблями, лопатою і т. ін. Дівчата на луці гребли, А парубки копиці клали (Тарас Шевченко, II, 1953, 186); Старий Кайдаш загадав звечора Кайдашисі та Мелашці гребти сіно (Нечуй-Левицький, II, 1956, 345); Горпина гребла сіно і варила куліш (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 51).
Гребти гроші лопатою див. гроші.

4. перех., перен., розм. Жадібно забирати, захоплювати що-небудь. До себе всякий і гребе Які достались їм подарки, — Насилу обійшлось без сварки (Іван Котляревський, I, 1952, 173); Підкупи робив [дипломат] і сіяв лихо, Землі гріб великі і малі (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 221).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 163.

Коментарі (1)