ГРЕБТИ, бу, беш; мин. ч. гріб, гребла, ло; недок.
1. неперех. Упираючись об воду веслом або чим-небудь
іншим, приводити в рух човен. Скинув І Данило] човна
І на воду й поплив за нею [Наталею]; нема весла — гребе
гострою шаблею (Марко Вовчок, I, 1955, 101); Двоє хлопців,
яким прийшла черга гребти, кинулись у човен і зайняли
місця на лаві (Олександр Копиленко, Сонячний ранок, 1951, 6);
//
Працюючи веслом або чим-небудь іншим, направляти човен
куди-небудь. Він щосили гріб до берега (Олесь Донченко, VI,
1957, 71).
2. перех. і без додатка, неперех. Розгрібати, розривати що-небудь. Гребе квочка на сміттячку, Курчаток скликає (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 170); Кріт спочатку дробить землю зубами, ніби свердлить її, і гребе своїми сильними передніми лапами (Олександр Копиленко, Як вони.., 1961, 32); Хома гріб руками землю і, обламуючи нігті, шепотів: — Пронеси! (Олесь Гончар, III, 1959, 47).
3. перех. і без додатка. Збирати що-небудь у купу
граблями, лопатою і т. ін. Дівчата на луці гребли,
А парубки копиці клали (Тарас Шевченко, II, 1953, 186);
Старий Кайдаш загадав звечора Кайдашисі та Мелашці
гребти сіно (Нечуй-Левицький, II, 1956, 345); Горпина гребла сіно і
варила куліш (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 51).
♦ Гребти гроші лопатою див. гроші.
4. перех., перен., розм. Жадібно забирати, захоплювати що-небудь. До себе всякий і гребе Які достались їм подарки, — Насилу обійшлось без сварки (Іван Котляревський, I, 1952, 173); Підкупи робив [дипломат] і сіяв лихо, Землі гріб великі і малі (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 221).