ГРІ́ШНО. Присл. до грішний. [Меропія:]
Ой лишечко моє! Ой гріх мій! Як же тут на Подолі
грішно живуть! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 505);
// у знач.
присудк. сл. Соромно, недобре (при вираженні докору,
осуду). Хто його знає, чи буду вдруге в Сіцілії, і грішно
було б не скористатись з нагоди [побувати в Мессіні]
(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 355).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 172.