ГРЯ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Створювати, видавати сильний звук, шум, стук при ударах, поштовхах, коливаннях, розривах і т. ін. Брязкають ключі в коридорі, грякають двері (Архип Тесленко, З книги життя, 1918, 106); Почалася дощова, грозова злива..; шугали блискавки і грякали громи (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 80); Ледь зажеврівся світанок — один за одним стали грякати в порту важкі снаряди (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 302).