в означеннях
Тлумачення, значення слова «грянути»:

ГРЯНУТИ, ну, неш, док.

1. неперех. Раптово, з великою силою зазвучати, загриміти. Грянув барабан, Мов о стіну горохом сипнув (Іван Франко, X, 1954, 350); Аж ось зразу понад головами грянула маршова (Панас Мирний, III, 1954, 272); Потім пісня грянула така, що не можна вдержатись (Олександр Довженко, III, 1960, 460);  * У порівняннях. Пронеслася [чутка], як грім грянув (Панас Мирний, II, 1954, 88);
//  перех. З великою силою, дуже голосно заграти, заспівати що-небудь. Оркестр дзвінко грянув туш (Юрій Яновський, IV, 1959, 117).

2. неперех., перен. Раптово виникнути, зненацька, з великою силою розпочатися. Не гадали Підлужане, що на них нещастя гряне; і Ревун не знав про лихо, що ішло на нього тихо (Осип Маковей, Вибр., 1954, 426); З-за океану грянула чума (Літературна газета, 14.IX 1950, 1); Грянула революція (Олесь Донченко, II, 1956, 76).

3. неперех., діал. Ударити; ударитися; упасти. — Отворіт, .. отворіт! — закричала стара і з цілим розмахом грянула собою о двері (Іван Франко, VIII, 1952, 199); Баба рванулася та й головою грянула до стола. Кров потекла (Василь Стефаник, I, 1949, 45).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 185.

Коментарі (0)