в означеннях
Тлумачення, значення слова «грязь»:

ГРЯЗЬ, і, жін.

1. тільки одн. Розм'якла від води земля, ґрунт. — Ось тобі! — крикнула Мотря і почала хапать рукою з калюжі грязь і кидати на Мелащину хату (Нечуй-Левицький, II, 1956, 359); Спітнілі, заляпані гряззю і з пудами грязюки на чоботях важко ступають бійці поряд своїх гармат (Андрій Головко, I, 1957, 281).
Дефекаційна грязь — відходи цукробурякового виробництва, признач. для вапнування кислих ґрунтів. Широко використовуємо ми й таке високоефективне добриво, як дефекаційна грязь (Наука і життя, 6, 1956, 27).
Витягати (витягти) з грязі кого — допомагати кому-небудь позбутися принизливого становища, злиднів і т. ін. — Я, дурна, жалувала, що нею всі нехтували, — так їй і треба було, пройдисвітці! Я ж її за вуха з грязі витягла, в люди вивела!.. (Леся Українка, III, 1952, 540); Затоптувати (затоптати) в грязь див. затоптувати.

2. тільки одн. Бруд, порох у приміщенні, на одежі і т. ін. Кругом хат скрізь смітник, скрізь грязь, купки гною (Нечуй-Левицький, I, 1956, 50); В хатах тісно, .. грязь, дихати нічим, нездорово (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 298).

3. тільки мн. Намул морів або озер, що використовується як лікувальний засіб. Лікувальні грязі на лиманах і море дали змогу зробити Одесу одним із курортних центрів (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 97).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 185.

Коментарі (0)