ГРЯЗЬКИ́Й, а, е. Покритий гряззю (у 1 знач.).
Шлях, широкий та грязький, без краю мрів перед очима
чорною рікою (Степан Васильченко, II, 1959, 39);
// рідко. З гряззю
(у 2 знач.); брудний. Дрібні, грязькі, студені краплі
впали так несподівано на його .. лице, що він в одній
хвилі зупинився (Іван Франко, V, 1951, 211).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 185.