ГРОМАДА 1, и, жін.
1. Група людей, об'єднаних спільністю становища, інтересів і т. ін. Не стій на заваді колгоспній громаді! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 349); Гукнув [Еней] на всю свою громаду І тихо Зевсу помоливсь (Іван Котляревський, I, 1952, 257); [Тиміш:] Коло млина у нашому Брусові була оце рада — парубків та дівчат громада (Степан Васильченко, III, 1960, 72); * Образно. Громада бузьків спала на очерет (Василь Стефаник, I, 1949, 90).
2. Об'єднання людей, що ставить перед собою певні спільні завдання; організація. Державі не повинно бути діла до релігії, релігійні громади не повинні бути зв'язані з державною владою (Ленін, 10, 1949, 64); Віталій Стратонович.. за причетність до студентської громади сидів чомусь аж у варшавській в'язниці (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 85).
3. іст. На Україні і в Білорусії — поземельне селянське об'єднання, а також збори членів цього об'єднання. Громада зібралась у волость і загула, як бджоли в улику (Нечуй-Левицький, II, 1956, 260); Напас Кандзюба йшов проти громади (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 46); — А ми землю одберемо! — відповів замість Назарова Семен Красняк. — Залишимо вам стільки, скільки визначить громада (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 705).
4. Організація української ліберально-буржуазної інтелігенції в 60—90 рр. XIX ст. В період розвитку промислового капіталізму українська буржуазія прагнула створити свої політичні організації і виробити свою політичну програму. Для цього вона створювала так звані громади, які об'єднували значні групи української буржуазної інтелігенції (Історія СРСР, II, 1957, 258).