ГРОМАДЯ́НСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до громадянин 1. [Руфін:] Дрібніша стала й мірка, якою міряють і честь, і цноту, і гідність громадянську (Леся Українка, II, 1951, 362); Тісний і нерозривний зв'язок передвижників з народом, з його потребами, прагненнями, сподіваннями є головним громадянським достоїнством художників і всієї їхньої творчої діяльності (Мистецтво, 3, 1955, 3).
2. Власт. свідомому громадянинові. [Аркадій:]
Ви, золотко, не крутіть, — будьте хоч раз принципіальні.
Де Ваша громадянська мужність? (Олександр Корнійчук, I,
1955, 121); Голос Тичини пролунав для «товаришів
інтелігентів» на Україні як голос їх громадянської совісті
(Поезія і революція, 1956, 80);
// Спрямований на користь
суспільства. Художники-передвижники у своєму мистецтві
втілювали громадянські ідеї свого часу (Мистецтво, 1,
1957, 23).
3. Невійськовий, цивільний. Зустрічався я з Марком
Лукичем в Єлисаветграді, де він виступав у
громадянському клубі (Збірник про Кропивницького, 1955, 285).
Громадянська війна — збройна класова боротьба
всередині держави. У новому фільмі «Арсенал».. я поставив
собі за мету показати класову боротьбу на Україні в
період громадянської війни (Олександр Довженко, 1. 1958, 22);
Громадянська панахида див. панахида; Громадянська страта,
заст. — позбавлення всіх громадянських прав. Над
Чернишевським провели середньовічний обряд громадянської
страти (Історія СРСР, II, 1957, 215); Громадянський
шлюб — шлюб, зареєстрований органами державної
влади без участі церкви. Лише громадянський шлюб,
зареєстрований радянськими органами, визнавався
законним (Народна творчість та етнографія, 2, 1957, 61).