в означеннях
Тлумачення, значення слова «громадянин»:

ГРОМАДЯ́НИН, а, чол.

1. Особа, що належить до постійного населення якої-небудь держави, користується її правами і виконує обов'язки, встановлені законами цієї держави. [Руфін:] Сьогодні, вчора й зроду я той самий: я римський громадянин (Леся Українка, II, 1951, 416); До якої б національності не належав громадянин СРСР в якому б кутку нашої неосяжної країни він не жив його Батьківщина — великий Радянський Союз (Комуніст України, 11, 1959, 39).

2. Дорослий чоловік, а також форма звертання до нього. Увагу його чомусь привернув солідний громадянин у шубі (Олесь Гончар, Мата.., 1959, 12); — Громадянине, ей ви, громадянине без шапки! — авторитетно погукав його перонний охоронець порядку, вокзальний міліціонер (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 8).

3. уроч. Той, хто підпорядковує особисті інтереси громадським, служить батьківщині. У збірнику «З вершин і низин» автор [1. Франко] стає перед нами насамперед як громадянин і боєць (Максим Рильський, III, 1956, 270); В книзі «Плуг» він [П. Тичина] виступив як поет-громадянин, поставивши свій талант на службу народу, його революційним устремлінням і діям (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 9).

4. іст. Член громади (див. громада 1 3). Волосний з писарем та з кількома громадянами повели в волость Кайдашенків, їх жінок та Кайдашиху (Нечуй-Левицький, II, 1956, 365); А через місяць йому об'явлено, що тепер він піщанський громадянин — козак, Остап Маркович Хрущ (Панас Мирний, II, 1954, 39).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 175.

Коментарі (0)