в означеннях
Тлумачення, значення слова «громадський»:

ГРОМА́ДСЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до громада 1 1, 3. Піднявся шум та гам, яким звичайно кінчаються усі громадські збори (Нечуй-Левицький, III, 1956, 10).

2. Який виникає, відбувається в суспільстві або стосується суспільства, зв'язаний з ним; суспільний. Уперед до завзятого бою За громадські та власні права (Павло Грабовський, I, 1959, 394); Були в них якісь спільні громадські справи на селищі (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 67); Громадський обов'язок; Громадські інтереси; Громадський порядок.
 Громадська думка див. думка.

3. Належний усій громаді, усьому суспільству; колективний. Нехай уже, як господар умре і хата його піде на громадську власність, тоді нехай уже йдуть і цінують все (Леся Українка, V, 1956, 99); Значних успіхів досягли трудівники соціалістичних ланів у розвитку громадського тваринництва (Комуніст України, 11, 1958, 2);
//  Призначений для загального користування. Він навіть анекдоти якісь почав оповідати, щось таке, лиш йому самому зрозуміле: про писареву кобилу та громадський вигін (Гнат Хоткевич, 1. 1966, 126); Для нормальної роботи машин у дві зміни треба організувати громадське харчування людей в полі (Радянська Україна, 7.VII 1956, 1);
//  В якому бере участь весь колектив. Радянські господарства, комуни, громадський обробіток землі та інші види товариського землекористування є найкращі засоби для досягнення соціалізму в землеробстві (КПУ в резолюціях і рішеннях.., 1958, 35).

4. Який добровільно обслуговує різні сторони життя колективу. Всесоюзна Ленінська Комуністична Спілка Молоді — самодіяльна громадська організація молоді, активний помічник і резерв партії (Статут КПРС, 1961, 26); Останнім часом партійні комітети почали створювати громадські комісії по впровадженню нової техніки, по якості продукції тощо (Радянська Україна, 5.I 1962, 2); Громадський контроль; Громадський інспектор; Громадське доручення.

5. рідко. Який любить товариство, компанію; товариський, компанійський. Усі його в нас любили; балакливий був чоловік, веселий, громадський (Марко Вовчок, VI, 1956, 217).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 174.

Коментарі (0)