в означеннях
Тлумачення, значення слова «громовиця»:

ГРОМОВИ́ЦЯ, і, жін., розм.

1. Те саме, що блискавка. Цілісіньку ніч ішов заливний дощ. Громовиця спалахувала майже по всьому небесному свічаді (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 103); Блиснула раз і вдруге громовиця з чорної хмари, а дуба не обпалила (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 72);  * У порівняннях. У Домахи зробилися очі, як дві громовиці (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 157);
//  Гуркіт і тріск, що супроводять електричні розряди в атмосфері. Довго й важко гримнуло в небі, і громовиця покотилася на сотні верст (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 70); Їх [дітей] лякала громовиця, Осліпляла блискавиця. Злива залила Стежку до села (Платон Воронько, Коли виростають крила, 1960, 39).

2. Те саме, що гроза 1. Не одна над нами буря-злива, Громовиця не одна пройшла (Петро Дорошко, Єдність, 1950, 40); Не зачепили її [берізку] ні буря, ні громовиці, стоїть вона, привітно тріпоче листям і гнучкою гілкою (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 182);  * Образно. Крізь громовицю громадянської війни Партія чула і голоси з України (Радянське літературознавство, 5, 1958, 3);  * У порівняннях. В шахтах гуркіт стоїть, мов весняна громовиця (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 138).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 176.

Коментарі (0)