ГРОТ 1, а, чол. Печероподібна заглибина чи порожнина у земній корі природного або штучного характеру. Високі скелі, гордо навислі над морем, піддались нарешті: море вигризло в них високі й глибокі гроти (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 300); На руслі ріки Кам'янки.. споруджували дамби, стави, у скелях висікали гроти, будували підземні галереї, каскади, фонтани (Наука і життя, 1, 1958, 32); * Образно. Таємні гроти тюремного коридора дихають крижаною вогкістю (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 115).
ГРОТ 2, а, чол. Нижній великий парус на другій від носа щоглі. Корвет нападного флоту втратив фок і грот, на палубі паніка (Юрій Яновський, I, 1954, 275).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 176.