в означеннях
Тлумачення, значення слова «гроза»:

ГРО́ЗА, и, жін.

1. Грім і блискавка з дощем або градом, що перев. супроводяться великим вітром. Перейшла гроза степами, Мов нічого й не було; Небо вкрилось зіроньками, Світлом землю облило (Павло Грабовський, II, 1959, 429); Десь за лісом піднімалася хмара.. Можливо, вночі буде гроза (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 142);  * У порівняннях. Кинулись фашисти в яр з нестями, а партизани й звідти, мов гроза, на них (Микола Терещенко, Ужинок, 1946, 36).

2. перев. мн., перен. Бурхливі події, що відбуваються в суспільстві. В грозах Вітчизняної війни на повну силу і нерідко по-новому розкрилось творче обдарування багатьох письменників (Про багатство літератури, 1959, 164);
//  Сильні душевні переживання. Здавалося, що спокійно казала [Степанида].. та мені боязко ставало за неї: гроза знімалася, з її серця чулася (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 128); В твоїм серці грози, ще твій плач звучить (Володимир Сосюра, Так ніхто.., 1960, 80).

3. перен. Лихо, небезпека, катастрофа і т. ін., що загрожує кому-небудь. Потопальський так і закам'янів біля дверей, відчуваючи, що справжня гроза над його головою тільки збирається (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 32).

4. перен. Те, що викликає, наводить страх, жах. Така газета, коли випускати її двічі на тиждень.., може стати грозою не тільки для всіх порушників дисципліни, але й для самих начальників (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 132); В лісах Поділля діяв прославлений у піснях і легендах народний захисник, гроза польського панства Устим Кармелюк (О. І. Білецький, Від давнини до сучасності, I, 1960, 22).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 173.

Коментарі (1)