ГРОЗОВІДМІ́ТЧИК, а, чол. Прилад, що фіксує й відмічає грозові явища. Першим у світі радіоприймачем був грозовідмітчик Попова (Радіолокація та її застосування, 1958, 35).
ГРОЗОВІДМІ́ТЧИК, а, чол. Прилад, що фіксує й відмічає грозові явища. Першим у світі радіоприймачем був грозовідмітчик Попова (Радіолокація та її застосування, 1958, 35).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 173.