в означеннях
Тлумачення, значення слова «грозити»:

ГРОЗИТИ, грожу, грозиш, недок.

1. Попереджати з погрозою про покарання; погрожувати. Почала [Одарка] розказувати все: як її замикали на ніч саму у горницю, як грозили й били (Марко Вовчок, I, 1955, 43); — Спіймав мене ти з носилками — зараз грозиш під суд віддати. А, бач, того й не подумав, чого я сюди з цими проклятими носилками прийшов? (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 31);
//  Робити загрозливий жест. Олена зайшла знов Петрові перед обличчя і знов протирала очі і грозила пальцем (Лесь Мартович, Тв., 1954, 122);  * У порівняннях. У лівій руці тримав [Андрій] залізо, а права, без пальців, високо здіймалась над головою, наче комусь грозила (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 90).

2. Містити в собі яку-небудь загрозу, небезпеку; загрожувати. Над Римом золота тіара, Як роги чорта у казках, Грозить бідою і пожаром (Володимир Сосюра, I, 1957, 470); Йому грозили холод і тумани (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 127).

3. перен. Лякати своєю близькістю, можливістю здійснення. [Зося:] Гнатику, соколе мій! Нам грозить розлука (Іван Франко, IX, 1952, 352); Я поліг біля Ржева, Кат. грозить ще Москві (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 198);
//  Залякувати чим-небудь. Грозять війною нам весь час, а ми війни не хочем (Наталя Забіла, Промені, 1951, 40).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 173.

Коментарі (0)