в означеннях
Тлумачення, значення слова «грубий»:

ГРУ́БИЙ, а, е.

1. Великий за об'ємом та поперечним перерізом; товстий. Незабаром увійшов Порицький.., тулячи під пахвою якусь грубу книжку (Леся Українка, III, 1952, 749); От зараз Матвій візьме трошки грубший лом, вдарить сильніше (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 10); — Ноги мої завжди були вкриті грубим шаром землі (Олександр Копиленко, Навколо полум'я, 1961, 63);
//  Який має огрядне, гладке тіло. В дверях показалася груба пані у величезнім капелюсі (Осип Маковей, Вибр., 1954, 248);
//  Який складається з окремих частин, елементів великого розміру. В саду стежки були висипані морським грубим піском (Леся Українка, III, 1952, 606).

2. Твердий, жорсткий, з нерівною поверхнею. Поморщена темна потилиця од гарячого сонця, грубі руки — все це ніби казало, що йому важко жилося на світі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 172); Часом стара бабуся, сидячи в запічку та прядучи грубу вовну, почне розповідати дрібним унукам про давню давнину (Іван Франко, VI, 1951, 8); Мати закутала грубим полотняним шматком маля і поклала до колиски (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 83).
Груба їжа — проста, важка для перетравлення їжа. Коли дитині, поряд з висококалорійною, давати просту, грубу їжу, запор.. швидко проходить (Хвороби дитячого віку, 1955, 116); Грубі корми — рослинні корми (солома, полова і т. ін.), які містять порівняно малу кількість поживних речовин. Непогано налагоджена заготівля грубих кормів, що складаються в основному з сіна конюшини, стебел кукурудзи, соломи, вівса, проса і ячменю (Колгоспник України, 1, 1957, 19).

3. Погано обладнаний, оздоблений; дуже простий, без витонченості. Вони, понахилявшись, стали розглядати Віталіїв передавач, змонтований із хаосу шурупів, примітивну, кустарну штуку в грубій коробці (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 107); Ґудзики з бази виписали такі грубі, неякісні, що ніяк до того матеріалу не пасували (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 223).

4. Низький, часто неприємний для слуху, різкий (про голос, звуки і т. ін.). Чулася дрібна жіноча річ, груба чоловіча мова (Панас Мирний, III, 1954, 34); Згодом лунав чийсь грубий голос: — Чого поналазили сюди? Чого не бачили?.. (Степан Васильченко, I, 1959, 323).

5. Некультурний, неввічливий, неделікатний. [Женя:] Фу, який ти грубий!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 433); Хоч репліка була занадто груба, Та справедлива (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 159);
//  Який містить в собі образу. Грубий тон старої панни обидив її (Нечуй-Левицький, II, 1956, 71); П'ять довгих років старанно й сумлінно прислуговував він пану Бжеському, гнувся, терпів грубі жарти і знущання примхливого пана (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 4).

6. Не зовсім точний, приблизний. Практично виявляється, що машини безперервної дії доцільно застосовувати в тому разі, коли треба швидко знайти грубе розв'язання задач (Наука і життя, 12, 1957, 10); Учнів треба ознайомити з найпростішими вимірювальними інструментами для грубих вимірювань (Методика викладання фрезерної справи, 1958, 29).

7. Який виходить за межі елементарних правил, заслуговує осудження. Дівчина, що приймала телеграми, вказала Реп'яшку на кілька грубих помилок у тексті (Юрій Мокрієв, Сто.. 1961, 95); Грубим рухом справник схопив Дикуна за золотисту кучеряву чуприну й турнув на лаву (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 58); Основна ідея пісні про Байду — вірність своїй батьківщині, перевага героїчного духу пригноблених над грубим насильством гнобителів (Історія української літератури, I, 1954, 58).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 178.

Коментарі (0)