ГРУ́ДКА, и, жін.
1. Щільно стиснутий кусок якоїсь речовини, перев. м'якої, розсипчастої, крихкої. Розвинула [Рахіра] з листків сир, з'їла жадібно одну грудку (Ольга Кобилянська, II, 1956, 77); Я щодня, як чай з дочкою п'ю, Грудку цукру згадую твою (Іван Нехода, Під.. зорею, 1950, 223); * У порівняннях. Сіра маленька пташка, як грудка землі, низько висіла над полем (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 231); Рябчик .. грудкою звалився вниз (Олесь Донченко, II, 1956, 32).
2. перев. мн. Нерівності на поверхні землі і т. ін. у вигляді затверділих горбків. По збитих замерзлих грудках гуркотить артилерія (Натан Рибак, Що сталося.., 1947, 79).