ГРУДНИ́Й, а, е.
1. Прикм. до груди 1. При вивченні
грудної клітки треба розповісти про її будову, рухи і
роль у захисті внутрішніх органів (Методика викладання анатомії..,
1955, 65);
// Стос. до грудей (у 1, 3 знач.). В СРСР грудна
хірургія набула особливого поширення тільки після
Вітчизняної війни (Наука і життя, 3, 1957, 14); З тими
словами виняв [вийняв Орядин] хутко з грудної кишені
свого пальта малий зошит (Ольга Кобилянська, I, 1956, 153).
▲ Грудна жаба див. жаба; Грудна залоза див.
залоза.
2. Низький, повнозвучний, глибокий (про звуки, голос і т. ін.). В усі ще звучав йому її голос, чистий, грудний, мов плив з самої душі (Іван Франко, VI, 1951, 227); Мелодію підхопив чистий юнацький тенор, а за ним знявся гул грудних задушевних звуків (Сергій Воскрекасенко, Весна.., 1939, 72).
3. Пов'язаний з годуванням грудьми (у 2 знач.). Вся Одеса без води. Грудним дітям щевидають із старих запасів (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 156).