ГРИБ, а, чол.
1. Нижча безхлорофільна рослина, що
має форму шапки, надітої на ніжку, і розмножується
головним чином спорами. Ой, дівчина по гриби ходила,
В зеленому гаю заблудила (Павло Чубинський, V, 1874, 160); Вона
[комісія] констатувала, що головну поживу шахтарів
становлять гриби й корінці (Іван Кулик, Записки консула,
1958, 127); * Образно. В штаті Нью-Мехіко здійнявся
в небо велетенський димовий гриб і пекельно-червоний
зблиск першого атомного вибуху осяяв піски (Павло Загребельний,
Європа. Захід, 1960, 172); * У порівняннях. Дві хатинки
причаїлися на лісовій галявині, наче якісь чудернацькі
гриби (Олесь Донченко, II, 1956, 67).
♦ Рости (виростати, сходити, виникати і т. ін.) як
(наче, неначе і т. ін.) гриби [після дощу] — появлятися
швидко й у великій кількості. Невеличкі хатки кругом
дворища неначе гриби виростали (Панас Мирний, IV, 1955,
205); Товариства виникали тоді по селах буквально як
гриби після дощу (Василь Минко, Моя Минківка, 1962, 102).
2. перев. мн., біол. Нижчі спорові рослини — паразити рослинних, рідше тваринних організмів Збудником хвороб зернобобових культур можуть бути гриби, бактерії і віруси (Зернові бобові культури, 1956, 202); З літератури відомо про численні гриби, які уражають зерно (Мікробіологічний журнал, XIII, 4, 1951, 29).