ГРИБО́К, бка, чол.
1. Зменш.-пестл. до гриб 1. [Мавка:] Що ж там? Я шукала ягідок, грибків... (Леся Українка, III, 1952, 207); А ось пеньок з опеньками! А он іще грибок! Малята повні жменьки їх кладуть у козубок (Наталя Забіла, Веселим малюкам, 1959, 81).
2. біол. Нижчий споровий рослинний мікроорганізм. Вологі качани [кукурудзи] легко уражаються цвіллю та іншими грибками і бактеріями (Наука і життя, 9, 1956, 20); Де ще мав би він можливість годинами працювати над мікроскопом, з подивом дізнаючись, що на коріннях дуба поселяються цілі колонії особливо корисного грибка..? (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 244).
3. Споруда у вигляді гриба для захисту від сонця, дощу і т. ін. На протилежному березі білий пісок був густо усіяний людьми, парасольками, кольоровими грибками й кіосками (Петро Панч, Ерік,.. 1950, 55).