в означеннях
Тлумачення, значення слова «гриміти»:

ГРИМІТИ, млю, мит; мн. гримлять; недок.

1. Створювати або видавати гучні, різкі звуки, гуркіт і т. ін. Гримів, торохтів грім, далі став стихати (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 415); Проти клубу трибуна стоїть, А над нею шумне верховіття, А під нею Черемош гримить (Ігор Муратов, Трибуна, 1950, 5); Гримлять зустрічні поїзди (Наталя Забіла. У.. світ, 1960, 121); Група змінювала групу, гриміли кайла (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 111);
//  безос. З-за левад синя хмара сунулась, і, чути, гриміло десь далеко-далеко (Андрій Головко, I, 1957, 238);
//  чим. Створювати гучні, різкі звуки, гуркіт, діючи чим-небудь на щось. Влітала вона у столову, гриміла посудою, помагала наймичці накривати стіл (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 321); На вулицях вітер валяв старі тини, на дахах примів залізною бляхою (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 75);
//  Голосно звучати, лунати (про постріл, пісню, музику і т. ін.). Чути — гримить вистріл (Степан Васильченко, III, 1960, 208); Пісня гриміла на березі, й далеко навколо всі припинили роботу (Семен Скляренко, Помилка, 1933, 179);  * Образно. Гримлять олімпіади, і на святкових демонстраціях безжурний сміх і пісня переможна (Павло Тичина, III, 1957, 55).

2. перен., розм. Говорити голосно, підвищеним тоном. — Тетяно! Тетяно Гнатівно! — гримить за стіною Андрій, — ідіть на часинку сюди (Степан Васильченко, II, 1959, 90); — Ану, гренадери, — гримить Мануйло своїм підпасичам.., — розімнемось перед вечерею! (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 130).

3. перен. Користуватися великою популярністю, заслужити славу. І радісно хлопцям, що їх земляки, Як пишуть, — на область гримлять, Найкращі у них пшениці й буряки (Микола Гірник, Друзі.., 1953, 32);
//  Набути великого поширення. Слава про видатного актора М. Л. Кропивницького вже тоді гриміла і докотилась навіть до наших Бобринецьких хуторів (Збірник про Кропивницького, 1955, 240).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 168.

Коментарі (0)