ГРИМЛИ́ВИЙ, а, е, розм. Який створює, видає го лосні, гучні, різкі звуки, гуркіт і т. ін. Швидше на вокзал до залізниці, там поїзди, і ніхто не перешкодить Залізнякові кинутися під гримливі сталеві колеса (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 165).
ГРИМЛИ́ВИЙ, а, е, розм. Який створює, видає го лосні, гучні, різкі звуки, гуркіт і т. ін. Швидше на вокзал до залізниці, там поїзди, і ніхто не перешкодить Залізнякові кинутися під гримливі сталеві колеса (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 165).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 168.