в означеннях
Тлумачення, значення слова «гримнути»:

ГРИМНУТИ 1, ну, неш, док.

1. неперех. Однокр. до гримати. Розсердився старий, гримнув дверима, пішов (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 302); Дід Опанас. увірвав пісню, гримнувши двома кулаками об стіл (Степан Васильченко, II, 1959, 524); Надворі гримнули гармати, і Крайпюк схопився (Василь Кучер, Голод, 1961, 79); — Май, Онуфрію, совість! — гримнула на нього Петрівна. — Бачиш, що у чоловіка тільки сама душа залишилася (Михайло Стельмах, I, 1962, 172).

2. перех., розм. Ударити з силою. В сій же хвилі він чоботом гримнув пса в бік (Василь Стефаник, Вибр., 1949, 195).

3. неперех., ким, чим, розм. Кинути з силою кого-, що-небудь. Зірвав [татарин] з голови шапку і гримнув нею об землю (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 153); Старий Штефанчук відчув, що хтось ним гримнув об землю (Юрій Яновський, I, 1954, 122).

4. неперех., розм. Важко, з шумом упасти, звалитися куди-небудь. Урвалася линва, а Іван гримнув аж на дно (Іван Франко, I, 1955, 109); Голуб підставив ногу, і вищий [солдат] гримнув з усієї сили на землю (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 170).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 168.

Коментарі (0)

ГРИМНУТИ 3, ну, неш, док. Однокр. до гриміти 1. Гучно гримнула музика, загриміли стільці (Петро Панч, II, 1956, 96); Тимофій вискочив на берег, і в цей час лунко гримнув постріл (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 209);
//  безос. Гримнуло ближче, немов звалив хтось на поміст деревину, загуркотіло й покотилось у небі (Степан Васильченко, I, 1959, 123);  * Образно. Ось — в Люксембурзі гримнула загальна забастовка (Павло Тичина, III, 1957, 202).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 168.

Коментарі (0)