ГРИЖА 1, і, жін. Хвороба, при якій випинається який-небудь внутрішній орган або його частина через природний чи штучний отвір; випнутий так орган або його частина. Мозкові грижі локалізуються звичайно в ділянці тім'ячок (Хвороби дитячого віку, 1955, 12); Була в нього велика грижа ще з молодих чумацьких літ (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 462).
ГРИЖА 2, і, жін., діал. Журба, турбота, гризота. Грижа погнала його до шинку, до котрого унадився ходити щовечора (Іван Франко, IV, 1950, 495); Мій труд і слово для людей робучих [робочих].. Чим більше бачу їх в грижі гнітючій, тим більш люблю (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 69).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 166.