в означеннях
Тлумачення, значення слова «губка»:

ГУБКА 1, и, жін. Зменш.-пестл. до губа 1 1. Мала Целінка морщила брівки, ламала, губки і з загніваним личком кричала за ним (Іван Франко, II, 1950, 321); Клавочка хитрувато глянула на Білогруда, манірно стиснула губки і неквапом розписалась (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 41).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 187.

Коментарі (0)

ГУБКА 2, и, жін.

1. перев. мн. Найпростіші багатоклітинні безхребетні тварини, що живуть перев. у теплих морях і ведуть сидячий спосіб життя. З дна моря дістають губки і красиві черепашки (Фізична географія, 5, 1956, 59).

2. М'який, пористий кістяк окремих видів цих тварин, що добре вбирає вологу й використовується для миття, витирання і т. ін. Целя .. мила лице, шию і рамена м'якою губкою (Іван Франко, II, 1950, 289); Романовська стерла губкою написане і написала, як бажав учитель (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 46);  * У порівняннях. Земля, м'яка, як губка, теплішала під ними, нагріваючись від їхніх тіл (Олесь Гончар, I, 1954, 121).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 187.

Коментарі (0)

ГУБКА 3, и, жін.

1. Плодове тіло гриба-трутовика, що виростає на стовбурах або корінні дерев і уражає їх. Здатність кореневої губки поширюватись через коріння призводить до зараження і загибелі сусідніх дерев (Шкідники і хвороби .. рослин, 1956, 428); Неньки моїх кленів обросли губками, яблуні здичавіли, важка картина постала перед моїми очима (Юрій Яновський, V, 1959, 143).

2. Висушене плодове тіло гриба-трутовика або гніт чи ганчірка, якими користуються при викрешуванні вогню. — Ой дай мені, дівчино, губки, Викресати вогню до люльки (Павло Чубинський, V, 1874, 69); Дід набив її [люльку] свіжим тютюном, витягнув кремінь, варену губку, став викрешувати огонь (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 651).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 187.

Коментарі (0)