в означеннях
Тлумачення, значення слова «губити»:

ГУБИТИ, гублю, губиш; мн. гублять; недок., перех.

1. Забуваючи, залишаючи і т. ін. що-небудь, втрачати його. — Котрий тут у нас школяр губить олівці! (Іван Франко, I, 1955, 238); Хто б не їхав, а чомусь коні У Заріччі гублять підкови (Любов Забашта, Нові береги, 1950, 60);  * Образно. Кзил-Су губила воду по проваллях (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 131);
//  Взагалі втрачати що-небудь, позбуватися чогось. Карпо почав розказувати, як ящірки гублять хвости (Панас Мирний, I, 1954, 256); Коли вже защербатів Данько, гублячи молочні зуби.., спробувала була Яресьчиха влаштувати його пастушком (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 9).

2. перен. Втрачати які-небудь якості, особливості і т. ін. Останнє тепло, останню снагу Губили руки його задубілі (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 122); Роман терпіти не міг тих людей, які, гублячи гідність, вивертали напоказ кожну свою невдачу (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 131); Вони [гори] темнішали, губили прозору легкість і тепер уже не здавалися хмаринками (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 183);
//  Проводити, витрачати, переводити що-небудь без мети, без користі (про час, сили і т. ін.). Старого любить — тільки дні губить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 110); Водій Цюпа.. не губив часу даремно (Юрій Яновський, I, 1954, 55);
//  Переставати пам'ятати, швидко забувати. Баба-повитуха ніколи не могла донести в своїй голові того ймення додому й губила його на поповому порозі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 174); Я намагався не губити й слова з їхньої науки, а дещо пам'ятав ще з десятирічки (Юрій Яновський, II, 1954, 81).

3. Знищувати кого-небудь, призводити до загибелі. Злодія не бити — доброго губити (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 213); [Ономай:] Я не безумний. Голову нести, губити військо, щоб «хвалу і дяку» сказав хтось по-троянськи? (Леся Українка, II, 1951, 288);
//  Завдавати кому-небудь нещастя, горя, неприємностей. В очі любить, а за очі губить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 155); — Не кажи ж, не кажи нікому, не губи мене, бо я й так набралась лиха на своєму віку (Нечуй-Левицький, II, 1956, 109);
//  розм. Робити поганий вплив на кого-небудь. [Кіндрат:] Телефон губить начальників, пухнуть вони від нього (Олександр Корнійчук, II, 1955, 139).
Губити голову див. голова.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 186.

Коментарі (0)