ГУБИТИСЯ, гублюся, губишся; мн. губляться; недок.
1. Зникати, ставати, робитися невидимим,
непомітним. Вона [стежка] вилася вгору та вгору, попід
ліс, височенною кручею понад виром Стрия, а там..
губилася в темнім смерековім борі (Іван Франко, III, 1950, 10);
Засвітилися рубінові зорі Кремля, обриси якого досі
губилися в сутінках (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 290);
//
Поширюючись і зливаючись з чим-небудь, втрачати свою
силу (про звуки, запахи і т. ін.). Губилися в загальному
гуркоті артилерійських пострілів кулеметні черги,
гвинтівочні й автоматні постріли (Ле і Левада, Південний
захід, 1950, 340); Далеко в отарах губиться стоголосий
пташиний крик (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 169);
//
Ставати неможливим для дослідження. Це [Золоті ворота]
залишки ще тих валів, якими Ярослав Мудрий в 7037 р.
оперезав своє, місто від набігу кочових племен. Але
заснування його [Києва] губиться десь у сивій давнині (Петро Панч,
В дорозі, 1959, 301);
// Переставати існувати, втрачати
свою силу під впливом чого-небудь. Так багато
порядних думок губиться в масі фікцій і через те. не
переконує! (Леся Українка, III, 1952, 691); Рука випустила коріння,
губилася свідомість, і обважніле тіло незграбно
бовтнулося в воду (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 313); Зблизька
дещо губився ефект ритмічної роботи (Юрій Смолич, I, 1958,
75).
♦ Губитися в здогадках (догадках, здогадах,
гадках) — не знати, на якому з припущень зупинитися;
не бути певним у своїх здогадах, думках. Павла
Андріївна ахала, охала, дивувалася, губилася в здогадках
(Марко Вовчок, Вибр., 1937, 113); Ніна губилася в догадках (Олесь Донченко,
V, 1957, 451); Козаки стежили за шхуною і губилися в
здогадах (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 100); Чогось
допитувались [люди], щось мали на підозрі, радились,
дошукувались і все ж губилися в гадках (Леонід Юхвід, Оля,
1959, 80).
2. перен. Позбуватися самовладання, не знати від хвилювання, як діяти, що робити. Молодий муляр, відчуваючи за своєю спиною пильне око начальника, губився, перекладав кельму з руки в руку (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 23); Данило відчув, що починає губитись від усієї цієї неясності, від плутанини (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 104).