в означеннях
Тлумачення, значення слова «гугнявий»:

ГУГНЯ́ВИЙ, а, е. Який говорить, співає нерозбірливо, у ніс. — Зав'язала собі світ за тим ледащом... Рябий, гугнявий та ще й злодій (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 31); Ранком мене розбудив гугнявий молодий півник (Леонід Первомайський, Материн.. хліб, 1960, 118);
//  З носовим відтінком. Маленький сухий панок трохи гугнявим голосом викликав хлопців (Леся Українка, III, 1952, 557); У дітей, що видужали від дифтерії, може статися тимчасовий параліч м'якого піднебіння, що цілком змінює нормальний голос І робить його гугнявим (Шкільна гігієна, 1954, 309).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 188.

Коментарі (0)