в означеннях
Тлумачення, значення слова «гукати»:

ГУ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Видавати сильні, різкі звуки, шуми і т. ін. Грім на весь світ гукав, блискавиці безперестанку світили (Панас Мирний, IV, 1955, 238); Гукають паровози за гасм голубим (Володимир Сосюра, Близька далина. 1960, 41).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 190.

Коментарі (0)

ГУКА́ТИ, аю, аєш, недок.

1. перех. і без додатка. Голосно вимовляти, виголошувати які-небудь слова, звуки. — Добридень, кумо! — Вовк гукає, — Той спить, хто щастя має! (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 37); Його помітили з грузовиків і привітно замахали руками, щось почали гукати (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 46);
//  перех. Голосно кликати кого-небудь. Оце в неділю збираюсь було на музики, підійду до ліси й гукаю Карпа (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 298); Вони починають гукати Вустимка, але він мовчить (Іван Багмут, Опов., 1959, 14);
//  неперех., з інфін., із спол. Голосним викрикуванням пропонувати комусь що-небудь, запрошувати когось куди-небудь і т. ін. Тому заманулося того, тому другого. Гукають прислужникам мерщій подавати (Панас Мирний, III, 1954, 263); Петрусь почав підбігати, гукаючи, щоб Гапочка його наздоганяла (Юрій Яновський, I, 1958, 351).

2. неперех., на кого, розм. Голосно лаяти кого-небудь, кричати на кого-небудь. Німець розлютувався, гукав на наймитів, збавляє всім плату на поправку машини (Панас Мирний, IV, 1955, 246); — Якби не гукати на вас, не думати за вас, то було б з вашої роботи стілько потіхи, як із торішнього снігу (Іван Франко, I, 1955, 60); Жінки злякано гукали на метушливу дітвору (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 200).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 190.

Коментарі (0)