в означеннях
Тлумачення, значення слова «гулянка»:

ГУ́ЛЯНКА, и, жін., розм.

1. Веселе, з розвагами, танцями і т. ін. проведення часу. Гулянка ще не починалась. На естраді музиканти готували свої інструменти (Олекса Десняк, Опов.., 1951, 13); Далеко за північ у клубі тривала народна гулянка (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 188).

2. Місце для гуляння, розваг. — Я мерщій вирвалась від неї і чимдуж помчалася своїх на гулянці доганяти (Панас Мирний, IV, 1955, 348).

3. Частування запрошених гостей, перев. з розвагами. Першої неділі, коли й батькові не треба було йти на роботу, влаштували бучну гулянку з необмеженою пиятикою (Юрій Смолич, V, 1959, 92); У Нехводьки була гулянка. Невістка подарувала старому батькові онука (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 37).

4. рідко. Ходіння чи поїздка куди-небудь для відпочинку, розваги. — Ходив гуляти на Рось. Може, й ти зо мною підеш на гулянку? (Нечуй-Левицький, II, 1956, 139); Гулянка на босу ногу не проходила марно (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 6).

5. рідко. Гра в що-небудь. Несподівано зав'язується гулянка у «верха» (Степан Васильченко, III, 1960, 164).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 191.

Коментарі (0)