в означеннях
Тлумачення, значення слова «гуляти»:

ГУЛЯТИ, яю, яєш, недок.

1. Ходити не поспішаючи, для відпочинку, задоволення і т. ін. А жіночка, Мов цього не знає, У доброму намистечку В садочку гуляє (Тарас Шевченко, II, 1953, 106); В найбільший вітер я все ж можу гуляти за горою в затишному місці (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 410);
//  перен. Швидко, з великою силою рухатися в різних напрямках. Ходить вітер, ходить буйний, По полю гуляє (Павло Грабовський, I, 1959, 197); Гуляють хвилі на просторі... (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 128); У морі, непривітному, почорнілому, гуляв шестибальний шторм (Вадим Собко, Справа... 1959, 57); Цперен. Поширюватися вільно, безперешкодно. Та й дзвеніла ж радісно округа! Та й гуляла ж пісня навкруги! (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 24); Чутка пішла гуляти по вулицях, ніщо не могло її спинити (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 195).

2. Весело проводити час; розважатися. Старий хоче спати, а молодий — гуляти (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 147); Каже мені мати: — Йди, доню, гуляти, Та будь веселенька, Бо ти молоденька (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 59); Довго співали дівчата, довго гуляли хлопці (Нечуй-Левицький, II, 1956, 173);
//  Бути вільним від роботи. Ніхто не гуляв; усяк своє діло робив... (Панас Мирний, I, 1954, 50).

3. Проводити час за випивкою: пиячити. У Києві на Подолі Козаки гуляють. Як ту воду, цебром-відром Вино розливають (Тарас Шевченко, II, 1953, 35); Он і Огирі на хуторі тиждень гнали [самогон]. Це ж не день, не ніч гулятимуть, а тиждень цілий, не одриваючись, питимуть (Андрій Головко, II, 1957, 27).
 Гуляти весілля — справляти весілля. Щоб лихо прогнать, І щоб долю свеселити, Заходились наші квіти Весілля гулять (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 271); Гарні в колгоспі дівчата, Будем весілля гуляти (Любов Забашта, Квіт.., 1960, 97).

4. з ким, розм. Бути в близьких любовних стосунках з ким-небудь. А щоб чим-небудь хоч трохи одводити душу, обзавівся [Максим] якоюсь повійницею та й гуляв іноді з нею... (Панас Мирний, II, 1954, 130).

5. у що. Грати в яку-небудь гру. — Дивлюся я, чужі діти бігають, гуляють в.. хрещика, купаються, а мені не можна й одступить од дітей (Нечуй-Левицький, II, 1956, 175); В одному місці біля недогарка запаленої свічки гуляли [солдати] в карти на картоплю (Петро Панч, I, 1956, 129).

6. Не використовуватися (про землю і т. ін.). Багато гуляє корисної землі.. Іскрівці висловили думку засіяти її кормовими культурами (Радянська Україна, 28.VII 1961, 2); — Нащо ж у вас земля гуляє під ними [багатолітніми травами] зайвий рік? (Павло Оровецький, Зел. повінь, 1961, 28); Треба було одразу двох трактористів прислати, а не одного, щоб день і ніч не гуляли плуги (Юрій Яновський, II, 1958, 400).

7. по кому — чому, перен., розм. З великою силою, дошкульно бити. Він не чув більш ні спеки, ні мук, Він не чув, як по спині гуляв З усіх сил володарський канчук (Павло Грабовський, I, 1959, 474); Довга, в'юнка нагайка [Мечелара] .. не раз гуляла по спинах людей (Михайло Чабанівський, Балкап. весна, 1960, 30).

8. Бути у періоді парування, злучки (про тварин). Корова гуляє.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 191.

Коментарі (0)