ГУРТОПРА́В, а, чол. Робітник при гурті худоби. Петро Скирда відстав від свого колгоспу не з власної волі: він гнав у тил колгоспну худобу, бомба влучила в стадо і разом з биками прибила й гуртоправа (Петро Панч, В дорозі, 1959, 124).
ГУРТОПРА́В, а, чол. Робітник при гурті худоби. Петро Скирда відстав від свого колгоспу не з власної волі: він гнав у тил колгоспну худобу, бомба влучила в стадо і разом з биками прибила й гуртоправа (Петро Панч, В дорозі, 1959, 124).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 197.