ГУРТО́ЖИТОК, тку, чол. Приміщення для спільного проживання осіб, перев. тих, що працюють на одному підприємстві або вчаться в одному навчальному закладі. Він писав, що кінчав курси і невдовзі приїде додому, але житиме вже не дома, а в МТС в гуртожитку (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 146).