ГУСА́РКА, и, жін., розм.
1. Жінка гусара. Ні, не того мені шкода; А марніє моя врода, Люде не беруть. А на улиці дівчата Насміхаються, прокляті, Гусаркою звуть (Тарас Шевченко, II, 1953, 156).
2. Куртка гусара. Тинявся [Дашідов] з покою в покій, гриз тонкий вус і смикав шнури своєї гусарки (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 62).