ГУСА́РСЬКИЙ, а, е. Прикм. до гусар. Через півроку оддали другу дочку — за старого гусарського полковника (Панас Мирний, II, 1954, 100); Ще й не розвиднілося як слід, а вже Мюрат кинув на позиції росіян гусарські полки (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 111).