ГУСА́РИН, а, чол. Те саме, що гусар. Любовно дивилася вона на ставного, красивого гусарина, що чимсь нагадував батька (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 17).
ГУСА́РИН, а, чол. Те саме, що гусар. Любовно дивилася вона на ставного, красивого гусарина, що чимсь нагадував батька (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 17).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 197.