ГУСТИ́Й, а, е.
1. Який складається з великої
кількості близько розміщених один біля одного однорідних
предметів, частин і т. ін.; протилежне рідкий. Пішов
шелест по діброві, Шепчуть густі лози (Тарас Шевченко, I, 1951,
6); Анатолій гучно регоче, аж пасма густого
конопляного волосся здригаються на голові (Микола Руденко, Остання
шабля, 1959, 46); Нараз, густу юрбу розсунувши
одважно, Товстий з'явився дід (Максим Рильський, I, 1956, 83);
// Який складається з крапель, часток або звуків, що
безперервно падають, летять, лунають. Сніг ішов
густий і затемнював світло ліхтарень (Іван Франко, VI,
1951, 426); Напустився густий дощ (Степан Чорнобривець, Визволена
земля, 1959, 30); Від переправи долітала вже густа
стрілянина (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 40);
// Зробл.
з переплетених ниток, дротинок, смужок і т. ін., що
утворюють дрібні отвори. — Номері — гукнув Колісник
на всю швейцарську першої і розкішної гостиниці у місті,
увівши під руку Наташку, закриту густою чорною
вуаллю (Панас Мирний, III, 1954, 275); Небо сіє дрібненький дощик
на густе сито (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 53).
2. З великим вмістом, великою концентрацією чого-небудь.
Так повернула [Мелапіка] кописткою в горшку,
що вона зав'язла в густій лемішці (Нечуй-Левицький, II, 1956,
324); Міцно пахло сосновою смолою й густою нагрітою
нафтою (Олесь Донченко, II, 1956, 72);
// Дуже насичений чим-небудь.
Густий запах пізніх гречок і сухої стерні повівав
в поля (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 375); Від порту йшов солодкий
густий дух кавунових шкаралуп (Іван Микитенко, II, 1957, 189);
// Дуже яскравий, соковитого кольору. Перед ним стояв
Дувідко, покритий пилом, задиханий і з густими
рум'янцями на лиці (Іван Франко, VIII, 1952, 398).
3. Малопроникний, малопрозорий. Брів [Іван] у густій пітьмі, спотикався і натикався безперестанку на стовбур (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 350); Над близькими і далекими озерами й галявинами ще стояв густий туман (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 73).
4. Повнозвучний, низький (про звук, голос). В пасіці гули в уликах бджоли густим глухим гуком, неначе вони були закопані десь під землею (Нечуй-Левицький, II, 1956, 262); — Здрастуйте, — густим басом привітався незнайомий до Тамари (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 29); Тільки густий і низький.. гудок сусідньої фабрики вивів із задуми Галину, — і чомусь ураз згадався їй рідний колгосп (Євген Кротевич, Вибр., 1959, 12).
5. рідко. Багатий, високий (про урожай). Урожай того року не густий видався, всіх обдурив: з копи ледве-ледве по три мірки вибивали (Панас Мирний, IV, 1955, 248); Урожаєм, густим урожаєм зашептали про тебе лани (Сто пісень для молоді, 1946, 183).