ГВА́РДІЯ, і, жін.
1. дорев. Добірні військові частини.
А паничів у гвардію Поопреділяла (Тарас Шевченко, II, 1953, 63);
Тоді саме царська гвардія з масонами забунтувала
(Панас Мирний, II, 1954, 115).
▲ Біла гвардія — загальна назва контрреволюційних
військ у період громадянської війни 1918—1920 рр.
Біла гвардія востаннє Прорвати хоче мур стальний
(Володимир Сосюра, II, 1958, 415); Червона гвардія — озброєні
революційні робітничі загони, дружини, організовані у
1917—1918 рр. для боротьби з контрреволюцією і
білогвардійщиною, що стали пізніше основою для створення
Червоної Армії. Червона Гвардія складалася з окремих
робітничих загонів (Петро Панч, II, 1956, 263).
2. Почесне звання, яке присвоювалося в період Великої Вітчизняної війни частинам Радянської Армії, що особливо відзначилися в боях. Особливо його радували зустрічі з Героєм Радянського Союзу гвардії майором Воронцовим (Олесь Гончар, III, 1959, 203).
3. перен. Віддані своїй справі борці, випробувані в
якій-небудь галузі. [Макар:] Мої старі приятелі ..
теж вирішили вийти з понеділка на шахту. Побачиш
мою гвардію. Велика сила на «Зорю» іде (Олександр Корнійчук, II,
1955, 146); І ростуть нові герої — Наша гвардія труда!
(Григорій Бойко, Ростіть.., 1959, 55).
Молода гвардія — передова молодь: комсомол. Спів
молодої гвардії Над краєм вироста (Терень Масенко, Поезії, 1950,
171); Стара гвардія — те саме, що гвардія 3. Слабість
партійних організацій на Україні [в 1917—1920 рр.],
невпинне зменшення кадрів старої партійної гвардії
викликають настійну потребу безперервного припливу
до партії свіжих сил з робітничої і селянської молоді
(КПУ в резолюціях і рішеннях.., 1958, 95).