ГИ́КАННЯ, я, сер., розм. Дія за значенням гикати. За викрадачем услід з диким гиканням, свистом помчала, стріляючи в небо, погоня (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 649).
ГИ́КАННЯ, я, сер., розм. Дія за значенням гикати. За викрадачем услід з диким гиканням, свистом помчала, стріляючи в небо, погоня (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 649).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 61.