Словник української мови

ГИ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Видавати різкі уривчасті звуки. А Грицько гика та тпрука на все поле... (Панас Мирний, II, 1954, 56).

ГИКА́ТИ і ІКА́ТИ, аю, аєш, недок. Мимовільно видавати горлом короткі уривчасті звуки, що викликаються судорожним скороченням діафрагми. Почався бій. Спочатку гарматний, від якого слабші на нерви гикати почали (Іван Ле, Мої листи, 1945, 89); Дехто по перепитій ночі спльовував вбік і гикав (Мирослав Ірчан, II, 1958, 32); [Ага:] В купе проти мене сидів якийсь неприємний тип, весь час дивився на мене й ікав (Олександр Корнійчук, II, 1955, 245).