ГИ́КАВКА, І́КАВКА, и, жін. Мимовільні вдихувальні рухи, що викликаються судорожним скороченням діафрагми, а також короткі уривчасті звуки, що їх супроводять. Гикавка стискала їх [хлопців] горла (Іван Франко, VI, 1951, 173); З переляку вона захворіла на гикавку і жодного слова вимовити не могла (Іван Ле, Наливайко, 1957, 232).