ІДЕА́Л, у, чол.
1. Найвища мета, до якої прагнуть люди і яка керує їхньою діяльністю тощо. Вірю я в правду свого ідеалу, і коли б я тую віру зламала, віра б зламалась у власне життя (Леся Українка, I, 1951, 271); Рівність, братерство і воля усім — Наші були ідеали (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 117); Наш суспільний ідеал — комунізм (Комуніст України, 9, 1965, 78).
2. кого, чого. Взірець досконалості. Потроху воно
перейняла чорне убрання і гладке чесання волосся від
чоловікової сестри.., про яку, бувало, чоловік каже, що вона
ідеал жінки (Леся Українка, III, 1952, 592); Для Петра
старший лейтенант Корольов був ідеалом офіцера (Іван Багмут,
Щасливий день.., 1951, 66);
// чий. Про того, хто є для
когось втіленням найкращих якостей тощо. Серце в неї
тьохнуло: вона пізнала Септара —.. завзятого
провідника, образ якого бідна дівчина довго носить у серці,
хоч не сміє й очей звести на свій ідеал (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
286).