в означеннях
Тлумачення, значення слова «ідол»:

І́ДОЛ, а, чол.

1. У язичників — статуя, що зображує бога; бовван (у 1 знач.), божок. Молилася [мати] своїм пенатам І в Капітолій принесла Немалі жертви. Ублагала Капітолійський той синкліт, Щоб первенця її вітали Святії ідоли (Тарас Шевченко, II, 1963, 282); Пам'яткою культу східних слов'ян є кам'яний ідол, знайдений в р. Збруч біля м. Гусятина. Він являє собою чотиригранний стовп, увінчаний чотирма зображеннями обличчя під однією шапкою (Історія УРСР, I, 1953, 36); — Боги, Добрине, — це тільки ідоли, які я сам приказую відливати з золота, срібла, криці чи тесати з дерева або каменю (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 171).

2. перен., заст. Про того, кого обожнюють, перед ким схиляються, кому служать. Він сам був ідолом для всіх сусідських паннів (Нечуй-Левицький, I, 1956, 442); Наш дачний ідол, учениця драмкурсів Маруся, була зараз не говірка і надто привабна, надто свіжа й молода (Степан Васильченко, II, 1959, 527).

3. перен., лайл. Про нетямущу, дурну або бездушну людину. [Микита:] Чого ти чіпляєшся до мене, ідоле? (Марко Кропивницький, I, 1958, 83); З господаревої світлиці хтось гупає в стіну: мовляв, тихіше, ідоле! (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 104).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 12.

Коментарі (0)