ІМ'Я́, імені та ім'я, сер.
1. Особиста назва людини, що
дається їй після народження. — Мені почулося наче
ім'я моєї жінки (Панас Мирний, III, 1954, 274); — Ой, лихо,
Романочку, — зітхнула і довірливо поглянула на парубка.
Не помітила, як і назвала його ніжним ім'ям (Михайло Стельмах,
I, 1962, 350);
// рідко. Прізвище. Бєлінський, Герцен,
Чернишевський, Добролюбов... Це імена, які навіки
ввійшли в народну пам'ять (Максим Рильський, III, 1956, 10);
Не змовкає на робітничих мітингах ім'я Леніна (Олександр Довженко,
I, 1958, 51).
Від імені кого, чого — за чиїм-небудь дорученням,
проханням. Від імені нашого «літературного комітету»
звертаюся до Вас з великим проханням (Михайло Коцюбинський, III,
1956, 199); Відкривати (відкрити) чиє ім'я див.
відкривати; В ім'я кого, чого — заради кого-, чого-небудь;
на честь когось, чогось. «Все в ім'я людини, для блага
людини» — цьому девізові підпорядкована вся діяльність
партії і Радянської влади (Комуніст України, 11, 1966, 50);
Власне ім'я див. власний; Іменем кого, чого, чиїм —
на підставі влади кого-, чого-небудь, чийогось
авторитету. Прийшли ксьондзи і запалили Наш тихий рай.
І розлили Широке море сльоз і крові, А сирот іменем
Христовим Замордували, розп'яли… (Тарас Шевченко, II, 1953,
33); Імені кого, чого — названий на честь, у пам'ять
кого-, чого-небудь. Школа імені Ів. Франка; На ім'я:
а) особистою назвою (а не прізвищем). Словаки вже
запросто кликали його на ім'я як свого односельчанина
(Олесь Гончар, III, 1959, 322); б) (кого, чиє) призначений,
адресований кому-небудь. Просила б я тебе, мамочко,
щоб ти мені прислала на ім'я Корейво записку, аби він
мені видав деякі ноти (Леся Українка, V, 1956, 30).
2. уроч., рідко. Те саме, що назва 1; найменування.
Апостол правди і науки, Котрого ждав ти день по дню,
Прийшов, простяг потужні руки, — І легіон ім'я йому
(Іван Франко, XIII, 1954, 85); Яке глибоке щастя — жить,
Буть гідним імені людини. Народу й людськості
служить! (Максим Рильський, III, 1961, 166).
♦ Називати (назвати) речі своїми (їх) іменами —
говорити прямо, не прикрашаючи нічого, не добираючи слів
і висловів, які пом'якшують що-небудь. [Назар:]
А зобов'язання треба брати не в кабінеті, а з нами,
тут... [Скарбун:] Ви відповідаєте за свої слова?
[Назар:] Я називаю речі їх іменами (Микола Зарудний, Антеї,
1961, 15).
3. з означ., рідко. Те саме, що слава; репутація. — Ви, каже [майор], з'явитесь додому новими людьми, людьми з світовим іменем (Олесь Гончар, III, 1959, 294); Не псувати доброго імені.