в означеннях
Тлумачення, значення слова «іменинник»:

ІМЕНИ́ННИК, а, чол.

1. Чоловік, хлопець у день своїх іменин. Наказував [Василь Опанасович] кланятися й здоровити іменинника (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 103); Закінчилися традиційні поздоровлення іменинника (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 23);  * У порівняннях. Входить Вася, причесаний, в новому галстуку.. Почуває себе гостем і розмовляє, як іменинник (Іван Микитенко, I, 1957, 405).
Дивитися (ходити і т. ін.) іменинником (як іменинник) — мати радісний, щасливий вигляд. Антон ходив по кораблю, як іменинник (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 155).

2. перен. Про того, чиї успіхи, досягнення відзначаються. Він почував себе іменинником, наче він сам, а не мати, одержав орден (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 76).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 18.

Коментарі (0)