І́МПУЛЬС, у, чол.
1. Внутрішній поштовх, спонукання до якої-небудь дії. Ціла балада [«Причинна»] вилилася у Шевченка з одного імпульсу, з одного сильного душевного настрою (Іван Франко, XVI, 1955, 269); Вона була дівчина на свій вік розумово незвичайно розвинена, повна імпульсів і жадоби до науки й діла (Ольга Кобилянська, III, 1956, 129); Вона хотіла круто повернутись і йти назад... Але, скоряючись якомусь.. імпульсові, жінка не повернулась (Олесь Донченко, III, 1956, 429).
2. фізл. Раптове й короткочасне збудження в нервових елементах, зумовлене їх подразненням і спрямоване на виконання певних дій. Нервова система подає імпульси для скорочення м'язів (Шкільна гігієна, 1954, 67); Нервові імпульси, що надходять до кори головного мозку при скороченні м'язів, підвищують її збудливість (Методика викладання анатомії.., 1955, 75).
3. фіз. Кількість руху, яка дорівнює добуткові маси
тіла на його швидкість.
▲ Електричний імпульс — короткочасний стрибок
електричного струму або напруги в електричному колі.
Велике значення для технічного прогресу в металообробці
має застосування ультразвуку і потужних електричних
імпульсів (Радянська Україна, 6.I 1963, 1).