ІНДИФЕРЕ́НТНИЙ, а, е, книжн.
1. Який не виявляє до кого-, чого-небудь зацікавлення; байдужий. Актори, підкорені впливові режисера, ставали індиферентними, не росли як творчі одиниці (Минуле українського театру, 1953, 176); [Бобочка:] Я вам родич і на правах родича не можу залишатися індиферентним (Вадим Собко, П'єси, 1958, 338).
2. Який не діє. Єсть і така думка в лікарів, що той спосіб просто індиферентний (Леся Українка, V, 1956, 408); На здорову людину вода температури 34—35° не діє, така вода індиферентна (Загальний догляд за хворими, 1957, 152).