в означеннях
Тлумачення, значення слова «індивідуальний»:

ІНДИВІДУА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Власт. певній особі. Люди не пізнавали її, мою «суб'єктивну, індивідуальну» душу (Леся Українка, III, 1952, 690); Всі вони [дійові особи повісті] наділені автором індивідуальними рисами (Радянське літературознавство, 2, 1958, 14); Поки художньо-поетичні неологізми не засвоєні живою мовою, вони залишаються словами індивідуальної лексики їх творців (Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 103).

2. Який перебуває в особистому користуванні, розпорядженні; окремий; протилежне колективний, спільний. Держава щороку виділяє під індивідуальні робітничі городи багато тисяч гектарів землі (Радянська Україна, 3.III 1953, 3);
//  Признач. для особистого використання. Індивідуальний пакет.

3. Здійснюваний окремими особами; не колективний. Водії степових кораблів взяли на себе індивідуальні зобов'язання (Київська правда, 16.VIII 1951, 3); Індивідуальне житлове будівництво;
//  Створений окремою особою. Буває ще категорія неологізмів, так би мовити, індивідуальних (Максим Рильський, III, 1956, 77).

4. Особливий для кожного індивідуума. Слід використати всі форми керівництва і допомоги пропагандистам — курси, семінари, теоретичні конференції, групові та індивідуальні консультації і т. д. (Радянська Україна, 27.VIII 1959, 1); Індивідуальний підхід до учня; Індивідуальний раціон.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 25.

Коментарі (0)