ІНЕ́РТНИЙ, а, е.
1. Позбавлений активності та ініціативи; недіяльний, малорухливий. Флегматичний темперамент може зробити людину млявою, інертною, часто байдужою до всіх вражень життя (Борис Теплов, Психологія. Підручник для середньої школи, 1956, 214); * Образно. І як би не панувала в природі анархія випадковостей, якою б інертною й непіддатливою людським зусиллям вона не була, вона завжди буде дорога людині (Олександр Довженко, I, 1958, 483).
2. хім. Який не вступає ні в які хімічні реакції й не
утворює сполук. Крім азоту й кисню, повітря містить
інертні гази, що не утворюють хімічних сполук
(Наука і життя, 2, 1957, 19); Водяна пара і справді має цілий ряд
цінних якостей: термічно стійка й хімічно інертна,
зовсім нетоксична (Наука і життя, 8, 1963, 16).
▲ Інертні матеріали — речовини (пісок, гравій,
щебінь тощо), які входять до складу будівельних розчинів,
бетонів і т. ін. як наповнювачі.